Бібліографічні дані

„Він прагнув волі, справедливості й добра”

Тарас Мельничук – поет, лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка, лауреат премії ім. В.Сосюри, політв’язень, людина патріотичного духу, твердої гуцульської вдачі.

Мельничук Тарас Юрійович народився 20 серпня 1939 р. в селі Уторопи Косівського р-ну Івано-Франківської області. Щоправда, ще й досі точаться суперечки з приводу точного року народження поета.

Після закінчення десятирічки працював коректором районної газети "Радянська Гуцульщина", далі – в Комі АРСР лісорубом, валовідбійником на Донбасі, служив у лавах радянської армії.

1958 р. вступає до Чернівецького держуніверситету. На 3-му курсі покидає навчання, їде по комсомольській путівці на будівництво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, далі – впродовж двох років працює теслею на будовах Красноярського краю.

1964 р. знову поновлюється в університеті, з якого через півтора року за вільнодумство відраховують.

Після цього працює в редакціях районних газет Глибокої, Хотина, Косова, Верховини, Івано-Франківська.

1967 року у видавництві "Карпати" виходить перша збірка віршів "Несімо любов планеті". 
У 1967 році вступає на заочне відділення Московського літературного інституту. 
Здає рукопис збірки віршів "Чага" у видавництво "Карпати" і "Радянський письменник", що стало причиною його арешту 24 січня 1972 року під час масового ув'язнення української інтелігенції. Відбував покару в Пермських таборах, звідки вийшов на волю в березні 1975 року. Знаходиться під наглядом органів безпеки.

У квітні 1979 року за "вчинення опору працівникові міліції", а насправді за антирадянську діяльність, арештований на декілька років. Далі – кілька років адміністративного нагляду, поневіряння в пошуках роботи. 
1982 року в Торонто виходить збірка віршів "Із-за грат". 1990 року – "Строфи із Голгофи" (Великобританія) та "Князь роси" (Київ, видавництво "Молодь").

Збірка поезій "Чага" - побачила світ у Коломийській друкарні ім.Шухевича 1994 року завдяки її директору Михайлові Андрусяку.

Тарасові Мельничуку довелося зазнати психологічних тортур, тюремних грат, колючих дротів таборів, де нищиться людська особистість, топчеться порядність, зневажається думка, виснажується душа, руйнуються фізичні сили і в будь-яку мить можна безглуздо поплатитися життям. Двічі поета кидали за грати: в 1972 та 1978 роках. За найстрашніший в комуністичній імперії злочин – одверто висловлену любов до України. За це передчасно пішли з життя В. Симоненко, В. Стус, О. Тихий, В.Марченко, не рахуючи сотень і тисяч діячів літератури, мистецтва, культури, науки, знищених у попередні десятиріччя.

Але й за колючим дротом муза Т. Мельничука не замовкала. У 1983 р. в США вийшла збірка його тюремних поезій „Із-за ґрат”.

У 1990 р. в Україні, через 23 роки після першої, побачила світ друга збірка „Князь роси”. Одночасно у Великобританії з’явилася книжка „Строфи з Голгофи”. Збірка „Князь роси” відзначена Національною премією ім. Т.Шевченка (1992). Висока нагорода підтвердила, що Т.Мельничук – поет блискучого й потужного таланту, один із неповторних, самобутніх українських поетів, який плідно розвиває свій власний творчий стиль, гідно представляє своє покоління в літературному процесі. Після виходу в світ другої поетичної збірки „Князь роси” наші письменники, обмінюючись думками, сходились на тому, що ця книжка – неповторне явище в українській літературі, а талант її автора зробив би честь будь-якій із європейських літератур. В іншій країні поета такого рівня пропонували б на Нобелівську премію.

Тюрми, концтабори, переслідування зруйнували здоров’я поета, а невлаштованість життя, бездомність після виходу з ГУЛАГу доконали його. Злі люди спалили хату поета і хворий Тарас змушений був поневірятися по чужих квартирах. Зболіле серце зупинилося в лікарні Коломиї задовго до світання 29 березня 1995 року. Похований, як і заповів, на рідному батьківському обійсті.

Саме такі неповторні особистості, як Тарас Мельничук, могли б відкрити для нас можливість стати поміченими культурним світом, „бо то поет від Бога, до того ж гнаний” (І.Калинець).

Розмірковуючи над особистістю Т. Мельничука, його гіркою долею, поглядах, громадянською позицією, вияві українського духу іноді можна запримітити щось властиве життю й творчості Т.Шевченка.

Життєвий шлях Т. Мельничука був важким і тернистим. Поет мав достатньо розуму, щоб створити для себе легше життя. Але він мав ще й талант. А талант Бог вручає людині, щоб вона поділилася з іншими. Ми одержали свою частку в його поезії. Якою завбільшки буде ця частка, – залежить від нас.

Отож, шукаймо й ми Тараса Мельничука в його поезії. Шукаймо, ще і ще раз перечитуючи його поетичні збірки. Йти до Тараса Мельничука нашим сучасникам і нащадкам – означає йти вгору. І цей шлях доволі довгий для осягнення істинної суті цієї яскравої творчої особистості, навіть якоюсь мірою незбагненної, загадкової, таємничої…

Вручення Тарасові Мельничукові Шевченківської премії у 1992